#
#
     
     
::: Меню :::
- Головна - Пропозиція до співробітництва - Історія - Структура - Дослідне господарство - Тендери - Основні відомості - Фінансова звітність
Науково-дослідна робота
- Відділ селекції - Відділ технології - Лабораторія насінництва - Лабораторія захисту рослин - Лабораторія агромеліоративного моніторингу - Сектор маркетингових досліджень, інтелектуальної власності та економічного аналізу - Наукове співробітництво - Наукова бібліотека - Нагороди - Фотогалерея - Вакансії - Контакти - Зворотній зв'язок
тень

::: Чи знаєте Ви що ...

Рис спочатку називали на Русі «сорочинским пшоном»

Рис в Україні

       Рис є найпоширенішою культурою у світі. Його сіють більш ніж в 100 країнах світу на площах, що щорічно займають близько 150 млн. га, а його виробництво складає порядку півмільярда тонн. Він по праву вважається однією з найважливіших культур нашої планети, тому що є основним продуктом харчування для більшої частини населення землі. І хоча в нашій країні не є головною культурою й не займає основне положення в раціоні українців, галузь рисівництва, поряд з іншими, залишається необхідною для сільського господарства України.

       Незважаючи на те, що культура рису в нашій країні нараховує всього лише кілька десятиліть, вітчизняний рис може з успіхом конкурувати із кращими світовими зразками. За якісними показниками він не поступається закордонним сортам, а за смаковими і живильними властивостях перевищує їх, що підтверджується постійним стійким попитом у населення країни.

       Будування й використання рисових систем дозволило не тільки різко підвищити врожайність рису, але й поліпшити меліоративний стан земель, зайнятих під вирощування рису.

       Рисові зрошувальні системи інженерного типу, розміщені в зоні дії Червонопрапорного та Північно-Кримського магістральних каналів. Сюди входять Скадовський, Голопристанський і Каланчацький р-ни Херсонської області; Красноперекопський, Раздольненський, Джанкойський, Нижньогірський і Совєтський р-ни АР Криму; Кілійський і Ізмаїльський р-ни Одеської області.

       У цей час рисові системи займають 62,2 тис. га, з яких у Херсонській області розташовані 17,8 тис. га (28,6 %), АР Крим – 31,4 тис. га (50,5 %), Одеської області – 13,0 тис. га (20,9 %).

Відповідно до схем рекомендованих рисових сівозмін з насиченням рисом від 50 до 62 %, посівна площа цієї культури в країні щорічно може складати 33-35 тис. га. Виробництво рису в Україні за період 1961-2005 р.

Показники

Роки

Врожайність, ц/га

Валовий збір, тис. т

Площа, тис. га

1961-1965

50,4

20,7

4,1

1966-1970

50,1

130,8

26,1

1971-1975

48,0

181,8

37,8

1976-1980

36,8

141,1

38,3

1981-1985

47,2

163,7

34,7

1986-1990

54,0

179,8

33,3

1991-1995

44,1

101,4

23,0

1996-2000

39,7

88,5

22,2

2001-2005

44,2

90,7

20,5

2006

45,4

98,7

21,8

       У таблиці представлені дані з розвитку галузі рисівництва за період, що охоплює чотири десятиліття – з 1961 по 2005 р.
       На його початку помітне бурхливе зростання площ, зайнятих під посівами рису з 4 тис. га в 1961 р. до 26,1 тис. га в 1970 р. Також у цей період відзначається стабільно високий рівень урожайності, що перевищує 50 ц/га. Наступні два десятиліття (1971-1990 рр.) характеризуються стабілізацією площ, зайнятих рисом на рівні 33-38 тис. га, у рік із середньою врожайністю за цей період 46,5 ц/га. Однак, починаючи з 1991 року, помітна тенденція погіршення загального стану галузі. Відбулося різке зменшення площ із 33,3 тис. га в 1990 р. до 18,9 тис. га в 2001 р. (тобто майже в 2 рази), а врожайність рису знизилася до 40 ц/га (середня за останні 10 років).

       Збільшення виробництва рису й підвищення ефективності його виробництва сприяє реалізації прийнятих указів Президента України від 3 грудня 1999 року №1529 "Про негайні заходи прискорення реформування аграрного сектора економіки" і №832 від 29 червня 2000 року "Про негайні заходи стимулювання виробництва й розвитку ринку зерна", якими визначені основні напрямки розвитку сільського господарства й державного контролю за насиченням і функціонуванням вітчизняного ринку зерна (Рис України – 2001-2004).

       Клімат рисосіючих районів України стримано континентальний, посушливий, з великою кількістю тепла й світу. Температури повітря літніх місяців високі, стійкі. Переважає прогріте континентальне повітря, що нерідко, особливо в південно-східних районах, трансформується в тропічне. Перехід середньодобових температур повітря через 15° навесні відбувається наприкінці квітня, а восени - наприкінці вересня. Останні весняні заморозки відзначаються до 15 квітня (а іноді й пізніше), а перші осінні настають 20-30 жовтня. Сума ефективних температур півдня перебуває в межах 2800-3000°С.

       Погода навесні сприятлива для польових робіт у чеках, опадів випадає у квітні - 30, у травні - 48 мм, у вересні - 42 мм.

       У зону рисівництва в колишньому СРСР поряд з іншими рисосіючими районами входив південний район України – територія Кримської, Одеської й Херсонської областей. Південь України за своїми ґрунтово-кліматичними умовами належить до порівняно сприятливих районів для вирощування рису.
Дослідження, проведені Укргіпроводгоспом показали, що ґрунти й гідрогеологічні умови на всіх масових руслах (Червонопрапорному, Каховському, зоні Північно-Кримського каналу, у дельті р. Дунаю, у заплавах р. Південний Буг) придатні для оброблення тут рису, хоча різні й вимагають своєрідного підходу при їхньому використанні під дану культуру.

       Червонопрапорний масив представлений степовою рівниною з незначним (до 30 м) перевищенням поверхні над рівнем моря. Це зона древніх терас Нижнього Дніпра й Чорного моря з його затоками. На Червонопрапорній рисовій зрошувальній системі Скадовського району Херсонської області в 1964 році цю культуру вирощували вже в 32 господарствах на площі 5,9 тис. га. Середній урожай склав 50,3 ц/га, намолот – 26,9 тис. т. Це був перший успіх рисівників України по вирощуванню рису на великих площах.

       Найбільш широко рисосіяння на Україні стало розвиватися після будівлі спеціальних рисових зрошувальних систем інженерного типу загальною площею 65 тис. гектарів, переважно на малопридатних для сільськогосподарського використання землях. У зв'язку із цим протягом ряду років під посіви рису приділялося 35 тис. гектарів ріллі. При середній урожайності по Україні в межах 50-55 ц/га це дозволяло виробляти 170-190 тис. тонн рису-сирцю, що деякою мірою задовольняло потреби населення країни. За перші 5 років площа посіву рису на Україні досягала вже 0,5 тис. га, і державі було продано перші 83,2 тис. т українського рису.

       Каховський масив розташований на лівобережжі Нижнього Дніпра. Територія його представлена степовою рівниною, слабко нахиленою до півдня. На масиві є багато подових знижень, розташованих на ріках його, розміром від 100 до 3000 га, де ґрунтові води знаходяться на різній глибині.

Зона Північно-Кримського зрошувального каналу поширена на приморські ділянки (Каланчацька вітка) і на Присиваську низовину, характеризується наявністю слабко нахилених до півдня рівнинних ділянок з подовими зниженнями, у яких переважають висхідні струми води навіть на затоплених чеках, що посилює розвиток болотних процесів у ґрунтах і різко знижує врожаї рису.

       Дельта річки Дунай займає територію від м. Ізмаїл до узбережжя Чорного моря. Рисом освоєні окремі ділянки верхньої, нижньої і центральної її частин, а також частина дельти річки. Освоєння земель під рис і інші культури пов'язане тут з їх розсоленням і усуненням заболоченості.

Заплава р. Південний Буг розділяється на 18 відособлених ділянок. Прибережні ділянки характеризуються більш глибоким заляганням ґрунтових вод і кращими умовами для оброблення рису.

       На півдні України в останні роки культура рису отримала розвиток у районі дельти Дунаю. Виробнича цінність заплавних і дельтових територій рік півдня України визначається не тільки їхньою потенційною родючістю, але й географічним положенням. Низов'я Дунаю являють собою своєрідний за кліматичними, ґрунтово-гідрологічними умовами район. Весняне повіддя річки, ґрунтові мінералізовані води, що залягають близько до поверхні, тут є серйозною перешкодою для успішного використання в сільськогосподарському виробництві різних сільськогосподарських культур, крім рису, хоча початкове освоєння їх під цю культуру було нелегким. За короткий час передові господарства Одеської області навчилися вирощувати високі врожаї рису.

       Північна межа рисосіяння України розташована між 46°-31° північної широти та 32°-37° східної довготи. За загальною кількістю активних температур за вегетаційний період українська зона рисосіяння поступається зонам Середньої Азії й Краснодарського краю, що створює певні труднощі для виробництва.

      З 60 років Україна, виробляючи до 150 тис. т. рису, практично повністю забезпечила себе цим коштовним продуктом харчування. Перші 17 тис. гектарів рисових систем були побудовані на Херсонщині, що дозволяло виробляти до 45 тис. т, при внутрішньому споживанні 16-17 тис. т (А.П. Гонтар, 1938). В Україні та у Криму рис завжди був однією з самих економічно вигідних культур.

       Наукове вивчення оброблення рису в Україні розпочате в 1925 р. В 1931 р. у республіці були закладені дослідно-виробничі посіви, які повністю підтвердили не тільки можливість, але й високу прибутковість цієї культури.

       Напередодні Великої Вітчизняної війни в Україні рис висівався на площі близько 2000 гектар. Понад 100 колгоспів, радгоспів степової й лісостепової зон республіки висівали рис як у дослідних, так і у виробничих умовах.

       По середньому врожаю рису в 1940 р. Україна займала в Радянському Союзі одне з перших місць. Він склав 34 ц зерна з кожного гектара. У кращих бригадах і ланках урожай рису досягав у ці роки 50-60 ц/га.

       Нова сторінка в історії розвитку українського рисосіяння була відкрита із введенням у дію Червонопрапорної зрошувальної системи й Північно-Кримського каналу, що дозволило використовувати води Дніпра для зрошення степових земель Причорномор'я й північної частини Криму. Виробниче вирощування рису на інженерних рисових системах розпочате в 1961 р. В 1963 р. на полях Скадовського району Херсонської області було посіяно 1556 га рису, і з кожного гектара в середньому отримано по 53 ц зерна.

      Побудована Червонопрапорна зрошувальна система й Північно-Кримський канал, запланована до будівництва Каховська зрошувальна система, освоєння східно-кілійських плавнів Дунаю, Татарбунарська зрошувальна система створили необхідні передумови для широкого розвитку рисосіяння на Україні.

       Впровадження нової культури у виробництво проходило при активній участі науки.

       Однак в останні роки рисівництво України перебуває в кризовому стані. Посівні площі цієї культури скоротилися до 18-20 тис. гектарів, істотно знизилася врожайність. У результаті валове виробництво рису-сирцю зменшилася до 80 тис. тонн або майже в 2 рази. Так, в автономній республіці Крим зниження виробництва склало 20-25%, у херсонській області воно зменшилося в 5-6 разів. Рисові системи руйнуються, рисова рілля виходить із використання, спеціалізовані господарства збиткові. Тому, у цей час питання поставлене гостро: бути або не бути рисосіянню в Україні. І це при тому, що наша вітчизняна рисова крупа визнана як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку як високоякісний продукт харчування, що користується попитом у споживачів.

       Низький рівень економічної ефективності галузі сьогодні є наслідком дії цілого ряду факторів, серед яких у першу чергу потрібно виділити фактори погіршення соціально-економічних умов господарювання, недостатнього забезпечення засобами виробництва й недотриманням, у зв'язку із цим, вимог технології вирощування культури, а також із збільшенням собівартості продукції (підвищення цін на пестициди, мінеральні добрива, пально-мастильні матеріали, насіння й т.д.).

       У середньому по країні з різних причин, збільшується собівартість рису від 200-250 грн. до 500-600 грн. за тонну зерна. Практично 3-3,5 тонни зерна йде на покриття витрат на 1 га посіву, тому господарства, що отримали низький урожай, знаходяться у збитку, це, у свою чергу, приводить до скорочення посівних площ, переорієнтації на інші культури.

Оброблення рису сьогодні залишається ефективним і економічно вигідним для рисосіючих господарств за умови забезпечення високої врожайності рису й завдання це сьогодні успішно вирішене Інститутом рису УААН.


   Русский (РФ)  Рус    English (UK)  Eng

::: Культура – РИС

- Історія рисівництва - Рис в Україні - Екологічні аспекти - Бібліографія - Цікаво про рис - Рис на столі - Рецепти приготування

::: Новини

[12.04.2016]
EPIC INTERNATIONAL WORKSHOP on Modern Technologies of Rice Growing, Global Food and Environmental Safety
[25.08.2015]
«Новітні наукові розробки в галузі рисівництва та краплинного зрошення»
[28.01.2015]
РІЧНИЙ ПЛАН ЗАКУПІВЕЛЬ на 2015 рік Інституту рису Національної академії аграрних наук України
  всі новини
тень

::: Iнформацiя

- Новини - Фотогалерея

Логотип Интеграція

Rambler's Top100

Все права защищены: Институт Риса УААН
Created by Info-Region, LTD